Збірна України була знищена Францією у товариському матчі

Тренування навіть без підвищеної відповідальності – ось чим була гра проти збірної України для французів. Чим вона була для нас? Ну, в першу чергу можливістю повчитися у більш майстерного суперника. І показати себе, природно. Чомусь здається, що ні з першим, ні з другим завданням наші хлопці не впоралися. Команда Дешама виявилася на голову сильнішою за команду Шевченка. Та й сам тренер збірної Франції виявився в цьому поєдинку сильнішим за тренера збірної України. Загалом, це якраз той випадок, коли скільки не бий бідолаху, розумнішим він не стане. Хіба що досвідченішим. Хоча після найбільш принизливої поразки в історії збірної України можна і руки опустити…

…Подумати тільки – контрольний поєдинок проти чинних чемпіонів світу збірній України зараз потрібен, як сільському трактористу устриці. А вся справа в цьому грьобаному коронавірусі. Через двох інфікованих гравців «Шахтаря» (Пятов і Степаненко) всі викликані в збірну «гірники» пішли на самоізоляцію. Їхню долю розділили Паньків і Лунін. Зінченко, Буяльський, Супряга – травмовані. Власне, ви все це знаєте. Як і те, що скасувати матч не можна, навіть якщо обидві сторони цього і хотіли: зобов’язання перед телебаченням і спонсорами, і все таке. Тому матч, який апріорі міг стати окрасою календаря, перетворився на справжню повинність для обох сторін. Напевно в подібних складах ні Франція, ні, тим більше, Україна ніколи не зіграють.

Андрій Шевченко через всі ці кадрові проблеми задіяв у стартовому складі одразу чотирьох новачків – Бущана, Коноплю, Забарного і Зубкова. Втім, Михайличенка, Харатіна, Макаренка і Шапаренка назвати старожилами теж язик не повернеться. Загалом, від справжньої основи збірної залишилося лише три людини: Миколенко, Малиновський і Ярмоленко. Цей склад був би хорошим, швидше за все, для матчу проти команд на кшталт Литви, а не проти Франції. Але що поробиш – обставини вище за нас. Втім, у команди Дешама склад теж вийшов експериментальний. Хоча не до такої міри, як у нас.

Французи нас затиснули з перших секунд. Причому так, що наша команда не знала, куди бігти і що робити з м’ячем. Більш того, цього самого м’яча якраз українці були практично позбавлені: грали без нього. Тобто, намагалися відібрати футбольний снаряд у суперника. Не дуже-то й намагалися. А ще гірше виходило. Якось граючи господарі забили перший гол: навіс, удар головою Жиру, Бущан відбив перед собою, і юний Камавінга ударом через себе відправив м’яч у дальню дев’ятку. Повна безнадія.

Хвилин через п’ять Марсьяль міг збільшувати розрив в рахунку, але на цей раз Бущан зіграв безпомилково. Те, що не вдалося Марсьялю, вдалося Жиру. Віковий форвард «Ле бльо», він же новоспечений сотник, без проблем прийняв м’яч в метрі від лінії штрафного, прицілився так само без опору і точно пробив в кут – знову в верхній (той самий, до речі). Бущан в цій ситуації нічим допомогти не міг. А ось Миколенко міг, але чомусь не зіграв проти опонента жорстко і компактно. Якщо після першого пропущеного м’яча була повна безнадія в наших діях, то після другого потрібно було гасити світло, тому що для нас точно «кіна не буде».

Але це був ще далеко не кінець наших ходінь по муках. Жиру без надзусиль створив дубль, добивши головою м’яч після того, як його невдало відбив перед собою Бущан. Невже буде ще гірше, ніж недавно проти збірної Іспанії?

Могло бути краще, якби Маліновський забив. Однак Руслан не поцілив з вигідної ситуації в дальній кут воріт. А ось Миколенко трохи пізніше поцілив. Правда, акурат в свої ворота. 0:4 до сорокової хвилини першого тайму – це треба вміти. Точніше, нічого не вміти…

Підсумок першого тайму цілком закономірний. Могло бути ще гірше. Якби французи реалізували всі свої шанси. У нас окрім реальної можливості Маліновського можна згадати два дальніх удари у виконанні все того ж футболіста «Аталанти». Але головне, що найбільше впало в очі – тотальна перевага експериментального складу збірної Франції над таким же складом збірної України. Загалом, сили виявилися явно нерівні. А попереду був другий тайм.

Відчувалося, що в перерві Шевченко намагався мотивувати своїх підопічних «незлим, тихим». У всякому разі, склалося враження, що вони явно отримали «чарівний пендель»: заворушилися, забігали. А головне – з’явилися швидкість і бажання, чого не було в першому таймі. За десять дебютних хвилин другого тайму гості створили відразу три моменти. Один з яких вдалося реалізувати (Циганков), а ще два (Ярмоленко і Зубков) – були дуже близькі до успіху.

Таке завзяття нашої національної команди можна було тільки вітати. Але, все ж, треба розуміти, що французи на другий тайм вийшли явно на розслабоні, адже результат протистояння вже ні в кого не викликав сумнівів. Зайвий раз в цьому можна було переконатися після того, як французи забили п’ятий та шостий голи. Знову-таки, зробили це граючи, немов на тренуванні: красиво і незворушно. Удари у Толіссо й Мбаппе вийшли на славу. А ось Грізманну відверто пощастило з рикошетом. Хоча ми ж знаємо, кому саме найчастіше везе…

На цьому тлі гол Циганкова виглядав круглою сиротою. Абсолютно з усіх позицій, адже очевидно, що українці забили тільки тому, що французи дозволили собі розслабитися після чотирьох забитих сухих м’ячів. А коли вони знову зосередилися на грі, шансів у нас вже не було. Причому, як здалося, шансів у нашої збірної в цьому поєдинку не було б в будь-якому випадку: і в тому теж, якби Шевченко зумів виставити свій оптимальний склад. Просто їхній оптимальний склад все одно на голову сильніший за наш. Як і Дешам – сильніший за Шевченка.

Загалом, це дуже класно, що ми граємо проти таких суперників, як Іспанія, Франція. Це дуже і дуже класно. Просто, крім цього, потрібно прийняти й інше: ми їм не рівня. Зовсім не рівня.

Товариський матч. 

Франція – Україна – 7:1

 Камавінга, 9, Жиру, 24, 33, Миколенко, 39 (авт.), Толіссо, 65, Мбаппе, 82, Грізманн, 87 – Циганков, 52

 Малиновський, 43, Харатін, 51, Конопля, 61

Франція: Манданда (Меньян, 46) – Дінь, Ленгле, Упамекано (Варан, 46), Павар – Ауар (Грізманн, 59), Толіссо, Камавінга (Погба, 59), Нзонзі – Жиру (Бен Йеддер, 74), Мартіаль (Мбаппе, 46).

Україна: Бущан – Михайличенко (Соболь, 46), Миколенко (Чеберко, 46), Забарний, Конопля – Макаренко (Шепелєв, 62), Харатін, Малиновський (Циганков, 46) – Зубков (Безус, 70), Ярмоленко (Яремчук, 46), Шапаренко.

Арбітр: Андріс Трейманіс (Кулдіга, Латвія)

Стадіон: «Стад-де-Франс» (Сен-Дені, Франція).

Удари (у площину): 23 (11) – 7 (3)
Кутові: 8 – 1
Оффсайди: 0 – 2.

Температура: 14°C

RelatedPost

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.