Закінчення сезону могло бути і кращим

У нещодавно оприлюдненому проекті плану-календаря по рестарту поточного сезону УПЛ в якості відправної точки значиться 30 травня. Саме в останню суботу останнього весняного місяця передбачається зіграти матчі 24 туру чемпіонату України. Дуже обнадійливе повідомлення, це безсумнівно. Але наскільки реально втілити його в життя? Давайте розберемося.

Бажане, але не дійсне

Після негативних звісток від ліг Бельгії, Нідерландів і Франції, де нинішній сезон вирішили не відновлювати, і позитивних – з ліг Німеччини, Італії, Польщі, Чехії та інших, де сезон планують дограти, нарешті заворушилися і у нас.

Минулого тижня став «надбанням громадськості» документ, розісланий УПЛ в клуби, в якому прописані реальні кроки по виходу з карантину та «входу» в офіційні матчі. Виходячи з цього циркуляра, матчі 24 туру чемпіонату країни повинні стартувати вже 30 травня. Класно, довгождано, практично ідеально. Як сказав би класик, «кричали жінки ура, і в повітря чепчики кидали». Але коли цей проект розглянути під лупою, перевіряти його на дотик і прикладати до хворих місць, стало зрозуміло, що, м’яко кажучи, не все так просто. Що це скоріше бажане, а не дійсне. З тієї простої причини, в першу чергу, що відновлення футбольного сезону в Україні, як і в інших країнах Європи, безпосередньо залежить від волі політичного керівництва. Якщо влада країни вважатиме, що карантин треба продовжити, всі наші плани-календарі відразу впадуть.

Що ми маємо на сьогоднішній день в зв’язку з цим? В Україні карантин продовжили до 22 травня, хоча і послабили. Не будемо зараз особливо кепкувати з приводу формулювання – маємо те, що маємо, просто констатуємо, що стартувати саме 30 травня може не вийти. Але в даному контексті конкретна дата – не суть важлива. Якщо рестарт перенесеться на тиждень-два, це не страшно. Тому що найстрашніше, як завжди, закопано в деталях.

З точки А в точку Б

В «плані від УПЛ» вказувалося, що напередодні рестарту чемпіонату всі футболісти повинні пройти тестування на наявність коронавірусу. Як розповів в недавньому інтерв’ю виконавчий директор УПЛ Євген Дикий, ціна цих тестів варіюється – від 500 до 5000 гривень (за штуку, ясна річ). Крім того, що тестування влетить клубам в копійку (нехай і не найбільшу, але тим не менш, адже потрібно ще тестувати і тренерів, і весь персонал, причому це треба робити перед кожним туром), потрібно розуміти, що цих тестів може елементарно на всіх не вистачити. Хоч функціонер Ліги і пообіцяв задіяти в цьому питанні всю міць УАФ і Міністерства охорони здоров’я. Ну от якщо не буде в наявності цих тестів, що тоді?

Далі. Де проводити це тестування? У кожному окремому клубі? Вибрати одне-два місця на всіх? Вибрати кілька клінік по всій країні? Як не крути, але при будь-якому з цих розкладів доведеться стрибнути вище власної голови. І справа не тільки в забезпеченні безпеки медиків, які беруть аналізи, в дезінфекції приміщень, але і в безпеці безпосередніх учасників майбутніх матчів. Хто може дати слово футболістам, тренерам, персоналу і суддям – мовляв, ви будете в цілковитій безпеці і ризику заразитися взагалі немає? Та ніхто не дасть такого слова. І з об’єктивних причин, і з суб’єктивних.

Але це, виявляється, не найбільша проблема. Навіть якщо вдасться більш-менш безболісно пройти (і проходити перед кожною офіційною грою) громіздку і недешеву процедуру тестування, на футбольні клуби чекає наступне коло пекла: логістика.

За вимогами безпеки, які озвучив днями в програмі «Великий Футбол» генеральний директор «Шахтаря» Сергій Палкін, вже мало буде одного автобуса для перевезення футболістів на матч. Потрібно два. Приблизно така ж ситуація і з літаками: знадобиться великий борт. Виникнуть проблеми і з розселенням – клубам потрібно буде орендувати більше номерів в готелях. Навіть для такого потужного клубу, як «Шахтар», такі проблеми виявляться істотними. А це ж ми не враховуємо ще один важливий момент: якщо карантин і будуть поступово послаблювати, відновлення авіасполучення на порядку денному буде стояти одним з останніх пунктів. Якщо не найостаннішим. «Шахтар», «Зоря», «Динамо», може, і ще деякі клуби, на виїзні поєдинки добиралися, як правило, на літаках. Особливо ця тема актуальна для перших двох, які грають з відомих причин фактично завжди на виїзді. Що робити в такому випадку, якщо просто не вийде дістатися з точки А в точку Б?

Київ і Львів! Всі згодні?

Гендиректор «Шахтаря» в якості варіанту виходу з ситуації запропонував наступне: вибрати пару міст, в яких розквартировано більше команд, і в них проводити матчі, що залишилися. Пропозиція непогана, цілком компромісна. Уже з’явилася неофіційна інформація, що «Шахтар», «Динамо», «Десна» і «Колос» нібито готові догравати свої матчі верхньої шістки в Києві. З першими двома зрозуміло: вони і так облаштувалися в столиці. А ось ковалівці і чернігівці згодні жити на перекладних? А як з приводу «Зорі»? А «Зоря» вважає такий варіант «нераціональним». І повністю має рацію, до речі. Та й «Олександрії» навряд чи сподобається такий варіант.


ФК Олександрія

Але це ще не біда, це верхня шістка. А як бути з нижньою? Дніпро, Маріуполь, Полтава, Львів, Київ – як тут знайти спільний знаменник? Нікого не хочу образити, але в цій когорті зібралися не найбагатші колективи, стало бути, переїжджати з умовного Львова в умовну Полтаву (або навпаки) навряд чи хто захоче. І для такого «не хочу» матиме повне право. З цього приводу вже висловився виконавчий директор «Карпат» Ростислав Ящишин, який запропонував направити чотири з «хвостиком» мільйони євро, отримані УАФ від УЄФА, саме на завершення чемпіонату в двох містах. Знову-таки, непогана ідея. Але чи погодяться з нею на Черепановій горі?

З іншого боку, ці гроші Європейський футбольний Союз направив до нашої асоціації для того, щоб розподілити між клубами. Це були платежі за підготовку та участь футболістів у матчах Ліги націй і відбору на Євро-2020. Стало бути, найбільш «жирний» куш від цих мільйонів повинні зірвати, природно, «Шахтар» і «Динамо», так як це саме вони делегували в нашу збірну більше всіх кандидатів (переважну більшість). Чи захочуть динамівці і «гірники» ділитися? І тут ось ще що: пан Ящишин підтримує ідею з проведенням матчів нижньої шістки в одному місті. Але, швидше за все, тільки з тієї простої причини, що поки що варіантом такого міста називають його рідний Львів. Чомусь мені здається, що якби йшлося, скажімо, про Полтаву, ентузіазму в словах функціонера «зелено-білих» було б набагато менше.

Справедливості в світі і на полі немає?

Розмірковуючи про всіх ці (і багато інших) нюанси і складнощі нашого «перехідного періоду», ми якось автоматично, як само собою зрозуміле, виносимо за дужки таку важливу деталь, як рівність умов. Наприклад, якщо в лобовому поєдинку «Зоря» повинна двічі зіграти проти «Динамо», і обидва рази – на полі «Динамо», то чим цей варіант може бути прийнятним для луганчан? І подібних лобових протистоянь, особливо у верхній шістці, буде достатньо. Та й в нижній теж знайдуться, адже перехідні матчі за право зіграти в єврокубках начебто ніхто не відміняв. Адже це правда нечесно – визначати кращого в ситуації, коли не дотримано паритет. І тут логічно і закономірно виникає все те ж питання: а чим можлива ситуація з таким неоднозначним дограванням буде краще «французького» варіанту, коли всіх лауреатів і невдах сезону визначили по поточній таблиці?

Продовжуючи тему. Ми якось постійно забуваємо про клуби ПФЛ, зробивши основний акцент виключно на колективах нашого «елітного» дивізіону. Яким би не був чисельний склад УПЛ в наступному сезоні – 12 або 14 команд (хоча особисто я ніяк не можу зрозуміти, чому їх повинно залишитися 12, адже виконком УАФ прийняв рішення про розширення, і відразу кілька клубів першої ліги виявили бажання піти на підвищення і вже зараз практично відповідають не таким вже й високим вимогам атестації), ротації між УПЛ і першою лігою ніхто не відміняв. І не скасує. Стало бути, зараз потрібно вирішувати не те, скільки саме команд в наступному сезоні підвищаться в класі (хоча, повторюся, двох думок тут бути не може – звичайно три), а коли і як відновити сезон в ПФЛ. Адже там теж задіяні наші футболісти, тренери та судді, тому теж безпека повинна бути на першому місці. Хто там буде платити за обов’язкове тестування, як забезпечити логістику, як знайти компроміс? Там взагалі хоч хтось чешеться, в тій ПФЛ? Чи згорів сарай, гори і хата?

І на закінчення. Дуже хочеться, точніше, було б правильно і справедливо, якби наш сезон відновився і його дограли. Але це несправедливо, коли він буде дограватися в умовах, коли апріорі не будуть забезпечені для учасників змагань рівні права і можливості. Не скажу, що гріш ціна такому відновленню, яке гендир «Шахтаря» назвав «технічним». Але вже дуже воно пахне судовими позовами і зламаними відносинами.

Що пропоную натомість? Та те ж, що і пропонував раніше. Для визначення другої путівки в Лігу чемпіонів – провести матч на нейтральному полі між «Зорею» та «Динамо», так як у них рівна кількість очок. Зрозуміло, із забезпеченням усіх заходів безпеки. Провести поєдинки Кубка України: півфінал та фінал. УПЛ залишають «Карпати» – пробач, Львів, але потрібно було думати раніше, а з Першої ліги у вищу заходять дві тамтешні перші команди – «Рух» і «Волинь», а третього щасливчика визначити за допомогою двох півфіналів і фіналу, в яких зіграють «Інгулець», «Агробізнес», «Минай» та «Оболонь-Бровар», які мають на даний момент однакову кількість турнірних балів.

Не приховую і не сперечаюся, запропонований мною варіант теж не ідеальний. У ньому теж знайдуться гострі кути і незадоволені. Але в обставинах, що склалися, він більш раціональний, менш громіздкий. І в ньому більше справедливості.

Джерело

RelatedPost

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.