Топ матчі, що прославили історію футболу

У літописі матчів київського «Динамо» багато успішних і пам’ятних поєдинків. Вибрати з цієї довгої низки найкращі з найкращих – завдання непросте. Але ми спробували. До вашої уваги – «най-най» поєдинки «біло-синіх» епохи нашої Незалежності.

10. «Динамо» – «Металург» (Донецьк) – 9:1. 6 жовтня 2013 року. Чемпіонат України

Голи: Ярмоленко (21, 64), Ленс (27, 62), Беланда (48, 70, 74), Аруна (67), Мбокані (89) – Лазич (40).

Напевно, найкращий матч «Динамо» під керівництвом Олега Блохіна. Хоча спочатку ніщо не віщувало такого результату. Незважаючи на те, що кияни досить швидко і закономірно повели в рахунку, забивши два м’ячі, гості, які перед цим поєдинком зіграли внічию 2:2 з «Шахтарем», в середині першого тайму перехопили ініціативу. І якби не Шовковський, то напевно зрівняли б рахунок. Але СаШо був на висоті, відбивши кілька небезпечних ударів Мораеса (того самого, який пізніше стане яблуком розбрату), а схибив лише після виходу Лазича один в один. У перерві, радше за все, Блохін зміг достукатися до своїх підопічних. І вони влаштували справжню гольову феєрію. І це не було «побиттям немовлят» – донецькі «металурги» тоді були досить непогані. Просто «Динамо» в той день було на порядок кращим.

9. «Динамо» – «Шахтар» – 3:0. 1 травня 2011 року. Чемпіонат України

Голи: Гусєв (24, 90), Шевченко (62).

Шикарний матч видали підопічні Сьоміна в перший день травня 2011 року. За великим рахунком, вони напевно вже тоді розуміли, що зупинити донецький колектив, який мчався до чергового «золота», не вийде – аж надто відчутною була різниця в турнірних балах. Але ось виграти один конкретний бій динамівцям вдалося. Причому виграти красиво і впевнено. Цей матч запам’ятався красивим м’ячем Шевченка: динамівський ветеран зіграв, немов у кращі свої роки. А ще в складі «Динамо» потрібно відзначити Гусєва, напевно, кращого на той момент гравця «біло-синіх», і Шовковського, який зробив три неймовірних сейви. А ось «Шахтар» запам’ятався, хіба що, вилученням Мірчі Луческу, який казна-чому вирішив зігнати злість на резервному рефері, за що і був вигнаний з поля.

8. «Шахтар» – «Динамо» – 2:4. 10 квітня 2004 року. Чемпіонат України

Голи: Левандовський (45), Тимощук (47) – Верпаковскіс (17), Рінкон (35), Леко (61), Чернат (87).

До цього поєдинку «Динамо», яке вів Олексій Михайличенко, і «Шахтар», який вів Бернд Шустер, йшли ніздря в ніздрю. Більш того, саме «гірники» на той момент демонстрували більш атакуючий і змістовний футбол. Але лобова зустріч наочно продемонструвала, хто чого вартий. «Динамо» зіграло якраз за лекалами Лобановського – швидко, сміливо, запресингувавши суперника в центрі поля, позбавивши його оперативного простору і м’яча. Рідкісний за красою гол забив Маріс Верпаковскіс, який тоді був провідним форвардом «Динамо». «Шахтар» завдав 20 ударів по воротах «Динамо», але мети досягли лише два – залетіло після дальніх пострілів двох опорників – Левандовського і Тимощука. Кияни по воротах Плетикоси били в три рази рідше, але в два рази ефективніше. Після тієї перемоги «гірники» так і не зуміли оговтатися і програли чемпіонську гонку «біло-синім».

7. «Динамо» – «Манчестер Сіті» – 2:0. 10 березня 2011 року. 1/8 фіналу Ліги Європи

Голи: Шевченко (25), Гусєв (77).

Після того матчу зірковий наставник Роберто Манчіні не менш зіркового «МанСіті» скаже, що «ми в Києві грали непогано, просто пропустили два дурних голи». Яка дурна спроба зробити хорошу міну при поганій грі. Кияни виявилися значно сильнішими за свого грізного опонента. І сильнішими, перш за все, в командній грі. Мотивація у «біло-синіх» в той морозний вечір була просто позамежна.

Перший гол в ворота Харта створили два Андрії: Ярмоленко і Шевченко: перший прострілив з лівого флангу, другий зіграв на випередження і забив. Якщо до цього моменту гра була рівна, то після гола Шевченка кияни заграли набагато активніше і набагато змістовніше. Збільшити рахунок вони могли ще до перерви. Не пощастило. А от у другому таймі все стало на свої місця. Гусєв ефектним ударом зльоту просто вгатив м’яч в сітку. Господарі могли довести гру і до розгромного результату, але в багатьох епізодах блискуче зіграв Харт.

6. «Динамо» – «Карпати» – 3:0. 30 травня 1999 року. Фінал Кубка України

Голи: Шевченко (18, 67), Белькевич (19).

Цей матч став останнім для форварда «Динамо» Андрія Шевченка перед його переходом в «Мілан». А ще цей поєдинок проходив на тлі вражень від драматичного вильоту динамівців в півфіналі Ліги чемпіонів проти «Баварії». Відчувалося, що Валерій Лобановський свідомо виводив своїх підопічних на пік форми саме в травні, коли проводиться фінал ЛЧ. У тому фіналі повинні були грати кияни. Але не зіграли.

Для них фіналом Кубка чемпіонів став головний матч Кубка України, зіграний на переповненому «Олімпійському». Динамівці просто літали по полю, вони зім’яли, розібрали на запчастини свого суперника, якого назвати простим не вийде: тоді «Карпати» були серйозною бойовою одиницею в нашому футболі. Просто «Динамо» тоді було феноменальною бойовою одиницею навіть за мірками Європи. А проводи Шевченка вдалися на славу: Андрій забив два м’ячі, один з яких можна сміливо назвати його кращим голом в динамівській футболці: промчав до чужих воріт ще зі своєї половини поля, обігравши на швидкості трьох опонентів і голкіпера.

5. «Динамо» – «ПСЖ» – 3:0. 16 квітня 2009 року. 1/4 фіналу Кубка УЄФА

Голи: Бангура (4), Ландро (15, автогол), Вукоєвич (61).

Якщо хтось скаже, що «ПСЖ» був тоді «не той», буде не зовсім правий. Так, паризький клуб в той час переживав трансформацію, але ось в команді було більш ніж достатньо класних виконавців – Ландро, Макелеле, Луїндула, Оаро, Жюлі, Ротен. Власне, в зв’язку з цим можна перерахувати весь стартовий склад парижан – там дійсно був повний порядок. Просто «Динамо» тоді було ще в більш «повному» порядку.

На «Парк де Пренс» команди зіграли в досить нудну, хоч і нервову нульову нічию, а ось в Києві видали феєрію. У сенсі, динамівці видали. Команда Сьоміна зіграв не прагматично, за рахунком, а потужно і красиво, для глядачів. Динамівці забили з першого ж моменту: Мілевський віддав на Бангура, той здалеку невідпорно пробив. Другий гол через одинадцять хвилин забив собі голкіпер парижан, невдало намагаючись вибити верховий м’яч. А крапку в поєдинку поставив Вукоєвич, який зіграв на добиванні після штрафного у виконанні Алієва.

4. «Динамо» – «Барселона» – 3:1. 15 вересня 1993 року. 1/16 фіналу Ліги чемпіонів

Голи: Шкапенко (6), Леоненко (44, 56) – Куман (25).

Давид проти Голіафа – так тоді можна було охарактеризувати протистояння цих суперників. З одного боку, приголомшлива «Барселона» Йохана Кройффа, з Куманом, Гвардіолою, Лаудрупом, Стоїчковим в складі, а з іншого – чемпіон України, який тоді не хапав зірок з футбольного небосхилу. Однак уже в дебюті поєдинку динамівці збентежили фаворита: Шкапенко відгукнувся на передачу з правого флангу і головою вколотив м’яч під штангу. Правда, цей момент серйозно розлютив гостей. Вони створили кілька небезпечних ситуацій біля воріт Кутепова, наслідком чого став пенальті в наші ворота. Пенальті стовідсотковий, більш того, ще й Мізін був вилучений. Куман з позначки був показово точним.

Але під завісу першого тайму вже Леоненко майстерно реалізував одинадцятиметровий удар. Незважаючи на те, що кияни весь другий тайм грали в меншості, їм вдалося забити і третій гол: знову відзначився «Леон» після розіграшу кутового. Без сумнівів, кращий поєдинок «Динамо» під керівництвом Михайла Фоменка. Шкода тільки, що в матчі-відповіді динамівці поступилися 1:4 і вибули з турніру…

3. «Динамо» – «Спартак» – 3:2. 14 вересня 1994 року. Груповий етап Ліги чемпіонів

Голи: Леоненко (48, 76), Ребров (86) – Писарєв (12), Тихонов (38).

До повернення Валерія Лобановського в «Динамо», поєдинок проти «Спартака» по праву вважається найкращим в тоді ще коротенькій історії «Динамо» часів Незалежності. Тоді ще була занадто сильною ностальгія за радянським футболом, зокрема, по протистоянням саме «Динамо» (Київ) – «Спартак». Але ще сильніше ностальгії було бажання довести колишній «Першопрестольній», що ми в футбол граємо краще. Матч, ясна річ, був обставлений і як політичне протистояння – куди ж без цього. Тодішні суперники були приблизно одного рівня: досить сильні і самобутні колективи. Тому саме цей матч між «Динамо» і «Спартаком» ми включили в наш рейтинг, а не, скажімо, два поєдинки серпня 2008-го, в яких кияни розгромили «м’ясних» із загальним рахунком 8:2. Не применшуючи заслуг тодішнього «Динамо, все ж варто відзначити, що «народна команда Росії» тоді була аж надто убогою.

На відміну від тієї, зразка 1994 року. Матч вийшов феєричним. У першому таймі атакували кияни, але забивали москвичі. Господарям не щастило до такої міри, що Михайленко не зміг реалізувати пенальті. Зате в другому таймі прийшов наш час. Позначилася, напевно, розмова по душах в роздягальні і «аргументи» Сабо. Феноменальний Леоненко зрівняв рахунок, а за чотири хвилини до кінця основного часу Ребров замкнув прострільну передачу і приніс перемогу для всієї України.

2. «Динамо» – «Барселона» – 3:0. 22 октября 1997 года. Групповой этап Лиги чемпионов

Голы: Ребров (6), Максимов (32), Калитвинцев (65).

«Барселона» – «Динамо» – 0:4.  5 ноября 1997 года.

Голы: Шевченко (9, 32, 44), Ребров (77).

Знакові перемоги «Динамо» над «Барселоною» ми ставимо на одне місце.

Це вже не Давид з Голіафом; часи змінилися. Може, динамівці і не розглядалися спочатку фаворитом «спарки» з «Барселоною», але після першої гри, яка відбулася в Києві і закінчилася на користь підопічних Лобановського 3:0, їхні «акції» помітно виросли в ціні. До того ж, самолюбство каталонців було уражене, вони жадали реваншу. І пообіцяли на «Камп Ноу» ні багато, ні мало – «зняти скальп» з «Динамо». Але замість чужого скальпа були змушені зняти свої штани і повністю здатися на милість сильнішого суперника.

В той листопадовий вечір кияни знову виявилися на голову вище команди ван Гала. «Барселона» просто не знала, що робити і куди бігти. Героєм зустрічі прийнято вважати Андрія Шевченка, зірка якого по-справжньому запалилася над європейським футбольним небокраєм. І це правда, адже на рахунку нападника – відразу три забиті м’ячі. Але правда і в тому, що в той раз справжнім героєм виявилася вся динамівська команда. Команда-зірка.

1. «Динамо» – «Реал» – 2:0. 17 березня 1999 року. 1/4 фіналу Ліги чемпіонів

Голи: Шевченко (63, 80).

Після гри наставника «королівського клубу» Тошака запитали, чи не вважає він, що Лобановський просто переграв його тактично. Валлієць, не мудруючи лукаво, відповів, мовляв, я не знаю, що таке тактика. Зрозуміло, що наставник «Реала» лукавив, але так, він вщент програв тактичну дуель своєму візаві. Після першого поєдинку, на «Сантьяго Бернабеу», який завершився хиткими 1:1, шанси на прохід до півфіналу у суперників були рівними. І гра тривалий час була «від ножа». Зірки «Реала» попили нашої крові. Роберто Карлос, Рауль, Йерро, Морієнтес, Зеєдорф, Шукер – там було кому нагнітати, створювати і забивати.

Але і чемпіон України виявився не ликом шитий. Кияни класу протиставили порядок. І контратаки. Одна з них завершилася виходом Шеви на побачення з голкіпером (відмінний пас видав Белькевич). Епізод завершився пенальті. Андрій спочатку не забив, але на добиванні виявився першим. Гості кинулися відіграватися, і знову наступили на граблі. Тепер уже Шевченку класно асистував Ребров. Для перемоги над однією з найкращих команд світу «Динамо» знадобилося лише три удари в площину воріт. Ця незабутня перемога вивела киян в півфінал Ліги чемпіонів.

Джерело

RelatedPost

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.