Підсумки феєричного сезону УПЛ-2020

Гарного в минулому сезоні було чимало. Це і кадрові знахідки «Шахтаря», і довгограюча срібна інтрига, і «Зоря» Скрипника з «Десною» Рябоконя. Не кажучи вже про «Ворсклу» Максимова. У нашому топі – все те, що нам приносило естетичне задоволення в чемпіонаті, який недавно завершився.

7. Катерина Монзуль: єдина з суддів, у кого виявилися сталеві яйця

У вітчизняного суддівського корпусу несподівано виявилося жіноче обличчя. Особливо в другій частині сезону, коли дуже активно почала використовуватися система ВАР. Найчастіше складні і відповідальні поєдинки діставалися Катерині Монзуль. Вона працювала головним арбітром відразу на двох півфіналах Кубка України, обслужила і головний матч турніру. Подібне досягнення навряд чи хтось в найближчому майбутньому перевершить. І в чемпіонаті саме їй Комітет арбітрів довіряв проведення матчів «із зірочкою». У деяких моментах, як, наприклад, в матчі «Динамо» – «Зоря» (3:1) претензій до її роботи не було, але в деяких, наприклад, «Шахтар» – «Динамо» (3:1) чи «Олександрія» – «Зоря» (2:2) – критики було віз і маленький візок. Проте, на тлі своїх колег-чоловіків Катерина виглядає таким собі велетнем суддівства.

6. Карлос де Пена: один з небагатьох із «Динамо», кому не має бути соромно

«Людину знайшли на пляжі, а він виявився одним з найкращих в нинішньому «Динамо» – приблизно так висловився про уругвайського півзахисника один з найбільш знакових в недавньому минулому нападників київської команди Віктор Леоненко. Важко не погодитися. У першій частині сезону де Пена, як правило, виходив на поле з лави для запасних. І майже завжди йому вдавалося посилювати гру «Динамо».

Після рестарту сезону Карлос став одним з провідних гравців «біло-синіх». На його рахунку – не тільки важливі м’ячі, але і участь в організації багатьох гольових атак. До того ж, де Пена разом із Циганковим є головним виконавцем стандартів. Незважаючи на фактично провалений сезон для «Динамо», особисто для себе цей чемпіонат уругваєць може сміливо занести в актив.

5. Маркос Антоніо: шляхом Фернандіньо

Вже на фініші осіннього відрізку чемпіонату «Шахтар» міг безболісно приймати вітання з чемпіонством, настільки відстали його конкуренти по «золотій» гонці. У зв’язку з тим, що «Шахтар» практично половину сезону був змушений конкурувати скоріше зі своєю тінню, наставник «гірників» Луїш Каштру часто експериментував зі складом. У центр поля, до звичних Степаненка і Алана Патріка він впровадив молодого Маркоса Антоніо. Незважаючи на невисокий зріст і худорляву статуру, бразилець здивував непоступливістю в єдиноборствах. Але головною його чеснотою стало чудове бачення поля, вміння віддати вивірену до сантиметрів передачу. А ще він запам’ятався відмінною швидкістю. За манерою гри Маркос нагадує Фернандіньо, який свого часу випалював центр поля в «Шахтарі».

4. Юрій Максимов: прийшов, побачив і майже переміг

Під керівництвом Віталія Косовського «Ворскла» терпимо розпочала сезон. Але потім чомусь швидко здулася. На фініші осінньої частини сезону ворскляни були одними з головних претендентів (разом з «Карпатами») на виліт. І тоді прийшов він – рятівник. Юрію Максимову вдалося досить швидко відновити мікроклімат в команді. А ще він «поставив» гру в захисті, зумів мотивувати підопічних. У перших матчах під керівництвом Максимова «Ворскла» не вражала яскравою грою, але давала результат. Зокрема, саме полтавська команда зуміла завдати «Шахтарю» першої поразки в сезоні.

Підсумок геройства Максимова – вихід «Ворскли» в фінал Кубка України. У зв’язку з цим півфінальна серія післяматчевих пенальті вже стала епічною, коли на 120 хвилині гри тренер випустив 16-річного голкіпера, якому вдалося відбити три з п’яти ударів. Відмінно виглядала «Ворскла» і в фіналі проти «Динамо», дотерпівши знову до післяматчевої пенальтійної серії, але на цей раз поміняти Різника на Ісенка Максимов не ризикнув…

3. Віктор Скрипник: а міг запросто стати першим в рейтингу

Рік тому, під час презентації Віктора Скрипника – нового головного тренера «Зорі» на «Славутич-Арені», він сказав, що його команда буде грати в першу чергу в «раціональний футбол». Як виявилося трохи пізніше, «Зоря» під керівництвом Скрипника грала в «щирий» футбол. Тренеру вдалося знайти необхідний баланс між захистом і обороною, між «треба» і «можна». А тотальний пресинг «Зорі» став взагалі візитною карткою цієї команди.

Після рестарту сезону «Зоря» виглядала вже не так чудово, але кілька вдалих матчів втримали її серед головних претендентів на «срібло». Але ось два вирішальних поєдинку чемпіонату – проти «Динамо» і «Десни» – підопічні Скрипника провели чомусь за незвичними лекалами. У матчі з киянами Скрипник неприємно здивував обраною тактикою і складом, в грі з чернігівцями для чогось намагався утримати синицю в руці, хоча міг і зобов’язаний був зазіхнути на журавля…

2. ФК «Десна»: спасибі, що живі

Якщо говорити про команди, які більше за всіх здивували в хорошому сенсі цього слова, то в першу чергу потрібно відзначити «Десну». Недавній дебютант вищого дивізіону в минулому сезоні помітно зміцнився, зробивши висновки з не надто вдалого позаминулого чемпіонату. До того ж, відмінно проявили себе і старожили команди – Філіппов, Фаворов, Паст. Чернігівська команда до останнього туру претендувала на бронзові нагороди, а до передостаннього – на срібні.

Якщо фірмовим почерком «Олександрії» стала гра від оборони, використання стандартів, то своєрідною «міткою» команди Рябоконя стала в першу чергу атакуюча гра. Команда воліла грати в футбол, без «автобусів», з позиції сили. Навіть в матчах проти «Шахтаря» і «Динамо». Якби не прикра поразка від «Олександрії» в передостанньому турі, сіверяни могли б розраховувати, як мінімум, на «бронзу». Але в підсумку ця помилка коштувала «Десні» медалей. Але і так непогано: команда посіла четверте місце і вперше в своїй історії зіграє в єврокубках.

1. Богдан Михайличенко: напевно, найкращий гравець сезону

На сайті УПЛ після кожного туру визначали найкращого футболіста. У підсумковому голосуванні переміг захисник «Зорі» Михайличенко. І з цим складно посперечатися: Богдан став найбільш прогресуючим футболістом минулого сезону. Він буквально розцвів з приходом в команду Віктора Скрипника. Відмінна швидкість, нетипові для українських захисників техніка і дриблінг, вміння віддати гостру передачу вперед, постійне бажання борознити ліву бровку від своїх до чужих воріт – Михайличенко дійсно був дуже крутим. Навіть крутішим, ніж вже визнаний майстер гри на лівому фланзі захисту Віталій Миколенко.

Бачиться, хлопець заслужив виклик у національну збірну. Реально молодець. Шкода тільки, що в новому сезоні його вже не буде в «Зорі». Та й в чемпіонаті України: захисник перейшов у бельгійський «Андерлехт».

Джерело

RelatedPost

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.