Підручний дав коментар про свої сезонні результати

Всім привіт! Нарешті в мене з’явився час, щоб підбити підсумки сезону. На жаль, не зміг зробити це одразу після закінчення стартів, тому що 4 тижні ще активно катався на бігових лижах в Буковелі, закатувався і проводив тут карантин. Щоб розбір польотів був більш точним, проаналізую кожен етап і збір, щоб нічого не пропустити.

Під час підготовчого періоду в Ідре (Швеція) ми бігли дві контрольні: спринт і коротку індивідуальну гонку. Конкуренція була висока, змагалась частина команди Швеції та команда Швейцарії. Спринт пройшов чудово, я показав хороший хід і чисту стрільбу. Тому ця гонка дала багато надій на те, що сезон буде вдалий. Під час короткої індивідуальної гонки був сильний туман, тому зі стрільбою не вдалось, як і багатьом суперникам, проте ходом виглядав непогано.

Остерсунд (Швеція) став неоднозначним етапом, як і багато інших. Перед Остерсундом в мене були проблеми зі спиною. В дорозі, можливо, простудив її, бо було дуже холодно, коли ми добиралися з Ідре до Остерсунда. Тому, на жаль, першу змішану естафету сезону мені довелося пропустити, чим я підвів команду.

З тієї ж причини спринт теж не вдався. Не міг ні бігти, ні стріляти так, як я вмію і можу взагалі. Але хороша робота нашого фізіотерапевта і лікаря дозволила добре підготуватися до індивідуальної гонки, в якій вперше за кар’єру потрапив в залікову зону – 20 місце. Хоч і з не найкращою стрільбою, але швидкість дозволила потрапити на 20 місце. Спина дозволила добре пробігти й класичну естафету, в якій ми з хлопцями посіли 6 місце – високий результат, на мою думку. Загалом, цим етапом і стартом сезону я задоволений, враховуючи з якими проблемами і викликами стикнувся.

Не так сильно, але все-таки спина давала про себе чути і в Гохфільцені (Австрія). На щастя, з кожним днем ставало легше. Я був задоволений 9 місцем в спринті, де зробив один промах на стрільбі лежачи і мав досить високий результат по швидкості. В гонці переслідування, хоч і з непоганою швидкістю, зробив 3 промахи і тому опустився на 16 місце. В естафеті мені, на жаль, довелося наздоганяти суперників, тому й мій етап був не найкращого виконання, і в результаті 12 позиція. Загалом етап можна вважати вдалим.

Чесно кажучи, більше не хочу їхати в Ансі (Франція). Мені там не сподобалось через те, що була тепла погода, через що траса була в поганому стані. Крім того, траса для мас-старту чи естафет не підходить, тому що одразу після старту, на виході зі стадіону, починається сильне звуження і великій кількості учасників там дуже важко вміститися. Якщо подивитися, як проходив мас-старт, то побачимо, що одразу було декілька падінь, вся група почала розтягуватися, бо трьом спортсменам було неможливо їхати паралельно.

Попри погоду, у Франції я почав набирати гарну форму. У спринті посів 18 позицію. Я добре почувався фізично, але два промахи останніми пострілами, звичайно, – дуже погано і нікуди не годиться. З такою швидкістю на лижні можна було боротися за набагато вищі місця.

20 місце в переслідуванні також важко назвати вдалим, але оскільки я набрав достатньо очок, то на наступний день попав в мас-старт. На жаль, він взагалі не вдався через прикре падіння на початку гонки, на середині першого кола. Я пошкодив лижі, дихання збилося і, відповідно, збільшилось відставання, яке було важко відіграти попри відносно хорошу стрільбу – 2 промахи з такою погодою були гарним показником. Розриви в цій гонці були дуже великі саме через погану трасу, для якої важко підготувати лижі. Тоді лише в двох команд (норвежців і французів) лижі дійсно їхали.

Перед Різдвяною гонкою в Гельзенкірхені (Німеччина) я з’їздив додому на декілька днів, щоб трішки відпочити. Про саму Різдвяну гонку є стаття тут.

Важким був і збір в Гохфільцені, де наша команда готувалася до Чемпіонату світу (далі – ЧС) і Чемпіонату Європи (далі – ЧЄ). Після цього збору було значне падіння фізичної форми. Я був сильно «загружений», тому наступні гонки в Обергофі, Рупольдингу (Німеччина) і Поклюці (Словенія) були одними з найважчих в сезоні.

Спринт і естафету в Обергофі (Німеччина) я пропустив, бо в мене народився син, і я вирушив на декілька днів додому. До команди я приєднався перед самим мас-стартом і використав свій шанс в цій дисципліні – з 4 промахами 15 місце, яке можна записати до позитивних результатів, бо гонка була непоганою, як для Обергофу.

10-м місцем в спринті в Рупольдингу був задоволений, хоч швидкість на дистанції була не така, на яку я очікував, відчувалася втома, але вдалося закрити всі 10 мішеней. У естафеті наша команда зайняла 8 місце, і це не погано, враховуючи конкуренцію. А ось переслідування мені, на жаль, довелося завершити достроково, на що було безліч причин – хід, стрільба, біль в спині..

В Поклюці (Словенія) ми з тренером вагалися, чи стартувати в індивідуальній гонці, тому що фізично був втомлений. Але була необхідність в змагальній практиці, адже попереду між Поклюкою і ЧС був великий перерив, а також треба було набирати очки, бо в загальному заліку я боровся за місце у топ-20. Тому ми вирішили, що все-таки візьму участь в індивідуальній гонці. В підсумку потрапив в топ-30 вдруге за сезон і вдруге за 8 років кар’єри.

Одиночна змішана естафета була однією з найкращих гонок в цьому сезоні для мене. Чисто відстрілявся на своїх етапах і швидко біг на дистанції, а разом з Настею Меркушиною вдалось зайняти 5 місце. Думаю, що мій хороший результат був зумовлений короткою дистанцією, на яку мені тоді вистачало сил показати максимум. А ось мас-старт, навпаки, був однією з найгірших гонок – 28 місце. Добре, що не 30)) Гонка була жахлива, важка, 3 промахи і одна з найгірших швидкостей серед учасників.

Підготовка до ЧС в нашої команди вдало пройшла в Обертілліасі (Австрія). Я старався виправити проблеми зі спиною, які дають про себе знати саме в гірській місцевості, особливо в Антгольці (Італія), де траса дуже важка в плані рельєфу, бо є дуже багато рівнини і спусків з поворотами, що не дає часу на відпочинок для спини.

Ось і дійшли ми до найголовнішого старту сезону, який цього річ відбувався на найвисокогірнішому біатлонному стадіоні в Антгольці (Італія). 5 місцем у змішаній естафеті був задоволений, але був розчарований тими рішеннями, які я приймав на дистанції, бо вони себе не виправдали. Проте, можливо, якби зараз біг ту саму гонку і в мене був вибір – ризик і боротьба за 3 місце чи надія на те, що помиляться суперники – я б знову ж таки вибрав би ризик, тому що хотілося поборотися за медалі.

Друге коло я пройшов на максимум, я бачив це після гонки по графіку пульсу. Було видно, що після стрільби лежачи я включив максимальну передачу, щоб наздогнати чеха і нав’язати боротьбу на стрільбі. На жаль, гори зіграли злий жарт зі мною, бо пульс зашкалював і зібратися було важко, хоч я й не ризикував, коли стріляв, а навпаки намагався стріляти в своєму темпі. В підсумку – коло штрафу і боротьба вже за 4 місце з німцем, від якого я пробував тікати по трасі, бо розумів, що у фінішному коридорі не зможу вижати з себе більше. В один момент це вдалось, але за 500 метрів до фінішу Бенедикт Доль показав, хто він є, і повернувся в боротьбу.

10 місце в спринті також вважаю вдалим. Перші два кола взагалі ідеальні і навіть перші чотири постріли на стрільбі стоячи)) а от після промаху останнім пострілом все пішло не так. На виході з рубежу допустив падіння (приліг собі на секунду))), а на останньому колі, як кажуть, накрило.

На переслідування я виходив ще в статусі чинного чемпіона світу. Звичайно, хотілося  не тільки покращити результат спринту, а й захистити титул. Проте все пішло шкереберть через неймовірний біль в спині. Можливо, це мої помилки чи недопрацювання. Тому 30 місце, яке вважаю для себе провальним.

10 місце в одиночній змішаній естафеті також не можу записати в «плюси». З першого кола ні в мене, ні в Насті гонка не пішла ні стрільбою, ні ходом. 12 позиція в чоловічій естафеті теж була печальною)). На жаль, хлопці на 2 і 3 етапах допустили по штрафному колу, що витіснило нас далеко. Вийшовши на старт на 13 позиції, я розумів, що максимум з того, що я можу зробити – підняти на одну-дві позиції вище. Зробив все, що міг, але й в моєму виконанні гонка була далеко не ідеальна.

Мас-старт також я не міг бігти так, як можу, через спину, тому 23 місце. Загалом чемпіонат світу не можу назвати провальним. Був хороший початок, але до кінця спина почала підводити. Як тільки ми спустилися з гір в Антгольці я про неї забув.

Наступний чемпіонат світу має відбутися в Поклюці. Ще є майже рік, щоб виправити ті помилки, які допустив саме я в підготовці до ЧС-2020. Думаю, треба буде змінити деякі елементи техніки пересування на лижах для того, щоб зменшити навантаження на спину і покращити цим швидкість.

Одразу скажу, що в мене не було великого бажання їхати на ЧЄ в Раубічі, але я розумів, що для того, щоб отримати фінансування, в нас є два основних старти – ЧС і ЧЄ. І саме тому не бачу нічого поганого в тому, що на ЧЄ наша команда виступає основним складом, бо ми не є топ-збірною, як, наприклад, Норвегія чи Франція, в яких і другий склад дуже сильний. Так, це змагання нижчого рівня, але вони нам потрібні. Я вперше біг супер-спринт і 3 місце я вважаю гарним початком. У змішаній естафеті наша команда перемогла, тому що вся команда була збалансована.

Одразу після ЧЄ ми поїхали в Нове Место на Мораве (Чехія). Потрібно розуміти, що в нас було два тижні змагань на ЧС і ще тиждень в Білорусі без відпочинку, тому накопичувалась втома як фізична, так і психологічна. Крім того, не було вболівальників через пандемію коронавірусу, що погано впливало й на нас, бо ми змагаємось не тільки для себе, а й для вболівальників. Дуже приємно, коли трибуни заповнені і відчутно підтримку, особливо в НМНМ, бо приїжджає багато українців.

35 місце в спринті було уроком для мене. Я допустив помилки на стрільбі з вітром і на наступний день в естафеті я хотів виправитись. Руслан передав мені естафету на 7-ій позиції, і я переживав, чи впораюсь з вітром, бо до другого місця було лише 15 секунд. Треба було зробити все можливе, щоб нав’язати боротьбу групі, яка йшла переді мною.

Вважаю, що вибрав правильну тактику. Перше коло пройшов в своєму темпі, відстрілявся чисто на лежці. Друге коло пройшов сильно, як і в Антгольці, але відмінність в тому, що тут був менший відрив до групи і мені вдалося наздогнати їх всередині кола. Я ще довго з ними їхав до рубежу, що дало змогу відновити сили і дихання. Розбиралися вже на стрільбі стоячи, де я використав якість, над якою працював ціле літо, – швидкострільність.

Таким спортсменам як я, які є не найшвидшими ходом, хоч можуть показати гарну швидкість, треба використовувати інші козирі – підтягувати швидкість стрільби і швидкість проходження рубежу, чим можна вплинути на суперників і психологічно, а ще відіграти дорогоцінні секунди. З перших метрів останнього кола включився і втікав від росіянина та шведа. Вдалось зробити відрив і фінішувати спокійно.

Вперше за багато років чоловіча команда підняла на срібний подіум Кубка світу, що дуже нас радує і мотивує працювати ще більше і краще. Ця гонка й особисто мені додає мотивації у підготовці до наступного сезону, тому що, скажу відверто, з кожним сезоном мотивації стає все менше.

За естафету і мас-старт одразу ж хочу подякувати сервісу, в нас були одні з найкращих лиж, які дали великий і психологічний, і фізичний плюс. В мас-страті ми з Артемом Примою боролися всю гонку за високі місця. Для мене 4 місце з двома промахами – це висока позиція.

Я боровся за подіум, але тактично програв Пайферу, бо коли він почав пришвидшуватися, я йшов третім в групі, пізно почав обходити Бйонтегара, з яким ми трохи проспали ривок Пайфера. Класним був фінішний спурт. Я рідко коли виграю у фінішному коридорі, а особливо тут, коли виходив із-за спини суперника. Це також результат роботи, проведеної літом з Юраєм, ми багато працювали над боротьбою «до кінця» , відпрацьовували фінішний ривок.

Етап в Контіолахті (Фінляндія) проходив без глядачів і закінчився достроково. На спритні багато спортсменів стріляли нулі, натомість я зробив один промах і став 19-им. Не скажу, що дуже був задоволений, але і не розчарований. У гонці переслідування я вперше за сезон покращив позиції, а не погіршив. В минулому сезоні була лише одна гонка переслідування, в якій я опустився нижче, а в цьому сезоні лише одна, в якій піднявся вище. Важко сказати з чим це пов’язано, мабуть, проблема в психології. Все-таки в минулому сезоні я почувався впевненіше в цій дисципліні, а в цьому сезоні я забагато від себе хотів, що додавало напруги. В Контіолахті, напевне, вже трохи розслабився і тому вдалось покращити результат спринту на 3 позиції.

На жаль, офіційні старти на цьому завершилися. Одразу на наступний день ми полетіли в Україну. Дуже шкода, що так вийшло, адже ми тренуємося для того, щоб виступати, а не для того, щоб пропускати чи завершувати сезон достроково. Кожна гонка це шанс заробити очки в кубок націй і свій особистий залік, а також і призові гроші.

Після закінчення офіційних стартів ми вперше провели повноцінний збір в Буковелі, випробувавши стрільбище. Людей тут взагалі не було, це дозволило мені і Тарасу Лесюку добре потренуватися і закататися. Нам тут були створені найкращі умови. Може хтось не повірить, але за багато останніх років я вперше провів таку класну і довгу закатку, аж до 16 квітня.

Загалом,  сезон не був провальним, хоч і не назвеш його супер вдалим. Але я записую його собі і команді в «плюс». Я вперше почав стабільно виступати, більшість гонок завершував в топ-20. Вдалось покращити місце в загальному заліку – з 18 на 17-е. Хоч цьогоріч не було таких яскравих досягнень, як золото Чемпіонату світу, але була стабільність. Зменшилось відставання від лідера, але закономірно трішки погіршилась стрільба у порівнянні із попереднім сезоном. Хочу подякувати всій команді і федерації за продуктивну роботу і вболівальникам за підтримку!

Джерело

RelatedPost

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.