Перспектива Шведа у спорті помітно згасає

З великої хмари випало мало дощу. Непогано обставлений перехід атакуючого півзахисника «Карпат» і вже першої збірної України Мар’яна Шведа в «Селтік» не виправдав себе. На даний момент – вже точно. Влітку минулого року 21-річний українець підписав з шотландським клубом контракт на чотири з половиною роки. Але з тих пір Мар’ян не провів за «кельтів» жодного поєдинку в основі, задовольняючись рідкісними – дуже рідкісними – виходами на заміну.

Всього в його активі – чотири неповних матчі і один гол. Він напевно хотів більшого. Тим більше, напередодні Євро-2020. Він напевно заслуговував на більше. Але щось пішло не так. Хоча кого я обманюю: майже все пішло не так. І ось вже з’явилася інформація, що Швед на правах оренди може повернутися в чемпіонат України: нібито його хочуть орендувати «Карпати» і «Олександрія». Останні вже встигли відхреститися від такої перспективи. А ось перші мовчать. Хоча, судячи з усього, там поки що не до Шведа, потрібно більш приземлені питання і проблеми вирішувати.

Туди, де дорожче

Так що ж трапилося, що сталося? Чому один з найталановитіших наших гравців «нової хвилі» виявився не при справах аж ніяк не в найсильнішому клубі і чемпіонаті? Щоб отримати відповідь на це питання, потрібно починати з початку. Тобто, з моменту його переходу в клуб із Глазго.

Те, що Мар’яну краще перейти куди завгодно, лише не в Шотландію, свого часу писав не тільки я, але і багато моїх колег. В принципі, тоді не потрібно було мати ступінь капітана Очевидності, щоб опинитися прозорливим. Аргументи «проти» в «не сухому» залишку були наступними: для такого настільки технічного, місцями навіть ексклюзивного футболіста, як Швед, переходити в чемпіонат Шотландії, що функціонує досі за лекалами старого-престарого, ще того, олдскульного британського футболу, це все одно, що намагатися виростити тропічну пальму на кам’янистому і убогому грунті. Поки що, не вдаючись у подробиці, просто тупо констатуємо, що приживити пальму так і не вдалося.

У зв’язку з цим резонне питання: а що, Мар’ян не відав цієї простої, немов звук волинки, істини до переходу на «Селтік Парк»? Відповідь з цього приводу простою не буде. І ось чому. В даному конкретному випадку дуже важливо не тільки те, куди перейшов Швед, але і не менш важливо (а сто пудів більше) чому. Справа в тому, що вінгер їхав за кордон з проблемних «Карпат». Проблемних з тієї точки зору, що львівський клуб з моменту добровільного ув’язнення вже колишнього співвласника клубу Петра Димінського живе – точніше, виживає лише за рахунок продажу свого «ліквідного товару». А Швед був саме таким – одним із найбільш ласих шматків «Карпат». Тому головним завданням «зелено-білого» клубу при продажу було банальне не продешевити. З чуток, тоді в послугах Шведа були зацікавлені турецькі і бельгійські клуби, а також «Динамо» і «Селтік». Перші два варіанти відпали, оскільки були не дуже конкретні, та й грошей пропонували відносно небагато. Фактично з цієї ж причини відпав і варіант з Києвом. Хоча, якщо міркувати об’єктивно, саме цей варіант був би для Шведа тоді напевно найоптимальнішим. Підкреслюю: тоді, не тепер. Але два мільйони євро за півзахисника «Карпат» динамівці платити не збиралися. А ось «Селтік» збирався.

Тодішній віце-президент «Карпат» Олег Смалійчук, якому дуже довіряє Швед, і який безпосередньо займався оформленням трансферу, був зацікавлений в тому, щоб продати Мар’яна дорожче. «Селтік» – значить «Селтік». Самому ж гравцеві вселили абсолютно правдиву, але практично не реалізовану в даному контексті думку: мовляв, з чемпіонату Шотландії швидше і простіше за все потрапити в жаданий чемпіонат Англії. Та й в накладі в «Селтіку» Мар’ян не повинен був залишатися: йому прописали дуже хорошу (особливо за мірками «Карпат») зарплату: начебто близько 800 тисяч євро на рік. І Швед покрокував до шотландців, змінивши один «зелено-білий» клуб на інший. Але досить швидко зрозумів, що потрапив не туди.

«Мільйонний вінгер»       

Давайте, все ж, розглянемо під мікроскопом, чому трапився провал, чого саме не вдалося «впихнути невпихуєме». А ось в даному випадку все простіше. Точніше, прозаїчніше і банальніше. Справа в тому, що тодішньому наставнику «Селтіка» Роджерсу був потрібен правий захисник. Але йому в особі нашого таланту купили правого півзахисника, з дуже акцентованим атакуючим ухилом. Брендон привселюдно заявляв, що Швед хоч і хороший футболіст, але «мільйонний вінгер» в команді йому не потрібен. Але клуб все-таки купив тоді саме вінгера, а не захисника. Стало бути, вже в самому цьому трансфері малося на увазі, було закладено протиріччя по вісі тренер – футболіст. Роджерс не збирався робити ставку на українця. І не тільки тому, що цей перехід не був з ним погоджений, а ще й тому, що у північноірландця на позиції Шведа – на правому фланзі півзахисту чи на місці відтягнутого форварда грали, варто визнати, гравці не гірше за Мар’яна. Мова, в першу чергу, про Джонатана Хейза, Райана Крісті і Джеймса Форреста. З ігровим часом і статистикою у цих хлопців був повний порядок. Ось Роджерс і вирішив ще раз не шукати від добра добро. І Швед міцно і надовго сів на лаву для запасних.

Абсолютно нічого не змінилося і після того, коли Роджерс відправився на підвищення в АПЛ, а його місце зайняв Ніл Леннон. Більш того, у нового тренера «кельтів» навіть риторика стосовно Мар’яна немов списана зі слів колишнього «керманича»: мовляв, Швед великий талант, але йому потрібно почекати, краще вивчити мову і швидше адаптуватися до нового середовища, та й конкуренти за місце в основі просто сильніші.

У важких і сумних очікуваннях пройшов для Мар’яна весь нинішній сезон, який вже став минулим: чемпіонат Шотландії завершений достроково, і за його підсумками «Селтік» став чемпіоном. Але золотої медалі Мар’яну не бачити: він провів лише одну гру в чемпіонаті, а за регламентом потрібно відіграти чверть від загального числа. А тут ще й коронавірус звалився, як сніг на голову. Дружина і дитина Мар’яна відбули на Батьківщину, він же залишився в Глазго сам, один на один зі своїми проблемами. А це ще більше посилило нудьгу і кризу. У шотландській пресі почали плодитися чутки (а може, і не чутки зовсім), що Швед, незадоволений кількістю ігрового часу, хоче змінити обстановку, оскільки все ще сподівається потрапити в заявку Андрія Шевченка на поїздку на Євро-2021. Звідси розмови про можливе повернення в чемпіонат України, в Бельгію, в Туреччину. Хоча раніше нібито сам Мар’ян відкидав можливість свого повернення в УПЛ.

Стули пельку та грай

Як же бути в даній ситуації? Особисто мені здається, що вихід з неї апріорі обіцяє бути довготривалим і тернистим. Давайте підемо від простого до складного. Отже, якщо за основу розглядати оренду в УПЛ, то, в даному випадку, як мені здається, можна розглядати пропозиції лише двох колективів: «Зорі» і «Динамо», тому що в цих командах Мар’яну можна не тільки почати «нове життя», але і потрапити на «олівець» Шевченка. У «Шахтар» його навряд чи покличуть – там свого «добра» вистачає. В інших же українських командах зробити подібний трюк буде вельми проблематично. Але біда в тому, що в «Динамо» зараз його вже навряд чи чекають. «Зоря» – варіант непоганий, особливо якщо врахувати, що Леднєв повернеться в новому сезоні в «Динамо». Але чи захоче сам Мар’ян міняти місце нехай і запасного в команді-легенді на місце в основі просто непоганої команди? Варіант з Туреччиною – теж не комільфо. З тієї простої причини, що місце в основі умовного «Фенербахче» йому ніхто не дасть, а місце в основі умовного «Різеспору» йому і даром не потрібно, тому що там, за великим рахунком, дограють, а не починають свою кар’єру.

Бельгія? Варіант дуже цікавий і перспективний. Мені здається, що у Шведа там би вийшло. Ліга Жюпіле буде простіше в плані силової боротьби, але дасть фору шотландській Прем’єр-Лізі в плані техніки. Тобто, гіпотетично Швед там не повинен загубитися. Але питання в тому, що навіть якщо Мар’ян і вирішить скласти компанію українській колонії в Бельгії, йому все одно знадобиться час на адаптацію. Згадайте: і Малиновському, і Яремчуку цей час був просто необхідний. А цього часу у Мар’яна зараз якраз і немає, якщо розглядати його перспективи потрапити на найближчий чемпіонат Європи в складі збірної України.

Тому, виходячи з усіх вищевикладених нюансів, оптимальним для Мар’яна бачиться як раз «неоптимальний» варіант: залишитися в «Селтіку» і довести, що ти можеш і вмієш. Вбачається, що найскладніше на островах Швед вже пройшов: і адаптацію, і відторгнення, і коронавірус, і незнання мови. Зараз має відкритися друге дихання. Він не травмований, деякі його прямі конкуренти (той же Хейз) мають намір піти з команди, він возз’єднається (якщо вже цього не зробив) з сім’єю. Залишається «мале»: гризти землю в буквальному сенсі на тренуваннях, боротися за свій шанс. Теж в буквальному сенсі, тому що в Шотландії іншого сенсу просто немає. З цього приводу показовий приклад Стіляна Петрова, який свого часу теж був на грані відходу з «Селтіка» – болгарин відчував практично ідентичні біди і проблеми. Але знайшов в собі сили і ресурси, щоб довести, що він потрібен. І в підсумку став легендою «Селтік Парку». Мені здається, що Швед талановитіший за Петрова. Вся справа в «дрібниці» – в характері. Прояви його, Мар’яне. І ти офігієш, як все круто вийде.

Є й інший варіант – вали негайно звідти, скажімо, в Бельгію. Тільки не відпускай все на самоплив, не сиди похмуро і байдуже на лавці. Тому що «самоплив» заведе в оренду в «Карпати», а ти це вже проходив. Точніше, пройшов.

Джерело

RelatedPost

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.