Був Отець Андрій, а став гравцем “Чорноморця”

У 2006 році одеський Чорноморець здобув свою третю бронзу в історії чемпіонатів незалежної України. Одним з лідерів команди Семена Альтмана був лівий півзахисник Андрій Кірлик.

Народився Андрій у Хмельницькому, там же і робив свої перші футбольні кроки у ДЮСШОР “Поділля”. До цього два роки присвятив вільній боротьбі, займаючись у місцевій секції, та навіть посідав третє місце на одному з чемпіонатів області.

Провівши за дорослу команду Поділля близько двадцяти матчів, Кірлик потрапив до системи харківського Металіста, але стати там гравцем основи не вийшло. Так само невдалими були поїздки до ФК Бориспіль та херсонської Таврії.

Першим клубом, в якому Андрій нарешті відчув себе повноцінним гравцем основи, став Кремень з Кременчуга, де за три сезони Кірлик зіграв 82 матчі.

Після вильоту Кременя з Вищої ліги у кар’єрі майбутнього члена “Клубу Чижевського” (331 матч) значиться один сезон у тернопільській Ниві та повернення до харківського Металісту, де під керівництвом Михайла Фоменка Кірлик став одним з ключових гравців команди. За словами півзахисника, саме Фоменко відкрив у ньому талант до виконання стандартних положень, зокрема, штрафних ударів.

У 2000 році Андрій навіть перебував на перегляді у берлінській Герті, але до підписання контракту справа не дійшла і футболіст повернувся до Металіста. Також під керівництвом Михайла Фоменка хмельничанин встиг пограти і за київський ЦСКА. У 2003 році ж відбувся один з ключових моментів у кар’єрі гравця — підписання контракту з одеським Чорноморцем.

Під час зимової перерви сезону 2002/2003 керівництво “моряків” активно працювало над вирішенням ключового завдання — збереження прописки у Вищій лізі. Так, у команду були запрошені новий головний тренер Семен Альтман, який за рік до того привів донецький Металург до бронзи, та низка добротних гравців, таких як Сергій Білозор, Віктор Доценко та, власне, Андрій Кірлик. Всі вони вже з перших матчів забронювали за собою місце в основному складі і допомогли Чорноморцю за підсумками чемпіонату не лише залишити зону вильоту, але й посісти достойне восьме місце.

Андрій Кірлик став одним з улюбленців місцевої публіки, штатним виконавцем стандартних положень. Після першої частини чемпіонату 2003/2004 він з дев’ятьма гольовими передачами лідирував у рейтингу найкращих асистентів, та несподівано на початку 2004 року оголосив про завершення кар’єри. На той момент йому було лише 29 років. Багато хто гадав, що причиною є травма, яка не дозволяє футболісту грати далі, але насправді ж мотивом було інше: Андрій є глибоко віруючою людиною і прийшов до рішення, що тоді його подальший шлях мав бути пов’язаний з Богом.

Проте, як потім розповідав екс-півзахисник, цей його крок виявився надто поспішним: Кірлик зрозумів, що не готовий на 100% змінити образ життя, та і представники Чорноморця неодноразово кликали його назад. У підсумку через півроку Андрій повернувся до складу “моряків”, за короткий час набравши колишню форму, яка допомогла йому разом із динамівцем Флоріном Чернатом розділити першу сходинку у таблиці асистентів чемпіонату 2004/2005 – по 8 гольових передач.

Наступний сезон став по-справжньому історичним для Чорноморця: команда посіла третє місце в чемпіонаті та здобула право представляти Україну в єврокубках. Цікавий епізод стався під час зимової перерви, коли Кірлику довелося просити Семена Альтмана на декілька днів продовжити йому відпустку, бо в іншому випадку футболіст би не встигнув повернутися до табору Чорноморця з Єрусалиму, де він з дружиною планували провести Різдво у якості паломників. Семен Йосипович довго вагався, але все ж таки дав дозвіл

Кірлик в тому сезоні зіграв одну з вагомих ролей для команди, із шістьма м’ячами ставши другим бомбардиром Чорноморця після Олександра Косиріна, а також закріпив за собою статус капітана. Його м’яч зі штрафного удару у ворота Дніпра на Метеорі досі залишається у пам’яті одеських любителів футболу, як той, що фактично відкрив Чорноморцю шлях до бронзи.

Сезон 2006/2007 вже не був таким успішним для клубу з Одеси: команда невиразно виступила у кваліфікації Кубку УЄФА, посіла лише 6 місце в чемпіонаті. Блякла гра “моряків” призвела до звільнення Семена Альтмана з посади головного тренера по завершенні чемпіонату.

Влітку команду очолив російський спеціаліст Віталій Шевченко, який чітко дав зрозуміти, що хоче змінити стиль Чорноморця, віддаючи перевагу іноземцям з дальнього зарубіжжя. На фоні нових гравців Кірлик у 32 роки виглядав вже віковим футболістом і в плани нового наставника явно не входив

Провівши в чемпіонаті 2007/2008 всього 5 матчів, півзахисник прийняв рішення завершити виступи за Чорноморець. Дехто вважав, що гравець піде шляхом своїх нещодавних партнерів Руслана Гілазєва та Валентина Полтавця, які продовжили кар’єру в іншій команді з Одещини — Дністрі. Проте на цей раз Андрій таки вирішив втілити в життя те, що йому не вдалося зробити у 2004.

У березні 2009 року Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел висвятив у диякони випускника Одеської духовної семінарії Андрія Кірлика. До речі, студентом семінарії Кірлик став ще за часів свого першого етапу кар’єри у Чорноморці, поєднуючи навчання і професійний футбол. Як розповідав сам екс-футболіст, на полі він не вживав нецензурної лайки та просив не робити цього і партнерів. Також одноклубники знали, що Андрію краще не пропонувати зіграти з ними в карти, бо можна отримати зустрічну проповідь на тему бісовських розваг

Символічно, що саме Кірлик виступав священиком у декількох знакових для Одеси футбольних подіях: у 2013 році Отець Андрій провів поминальну службу на похороні видатного футболіста Іллі Цимбаларя, а у 2014 освятив відкриття скверу “Історія футболу”.

За всю кар’єру Андрій Кірлик так і не отримав жодного виклику до національної збірної України. Навряд чи ми колись побачимо Кірлика на футбольному полі і у складі ветеранів Чорноморця, але якби існувала збірна Української Православної Церкви Московського Патріархату, то однозначно капітаном там би був саме Отець Андрій.

Джерело

RelatedPost

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.