Брандао довів, що він не “дерево”

Потужний і досить швидкісний форвард «Шахтаря» Брандао за час своєї донецької кар’єри встиг пройти шлях від гидкого каченяти практично до прекрасного лебедя. Правда, улюбленцем донецької публіки він ніколи не був. Але, в той же час, потрібно віддати йому належне: байдужих від його гри не залишалося. Спочатку він отримував по саме не хочу за свою «деревяність», а трохи пізніше – вже по саме хочу за вміння забивати вирішальні голи. Давайте згадаємо, як починалася бразильська епоха в «Шахтарі».

Один плюс один дорівнює один

Четвертого липня 2002 року прес-служба «Шахтаря» видала на-гора таку новину: «в прес-центрі центрального стадіону «Шахтар» спортивний директор «гірників» Валерій Яремченко представив двох нових гравців команди. 27-річний уругвайський захисник Родрігес Сантуш Оскар Даміан отримав футболку з №6, а 22-річний бразильський нападник Еваеверсон Лемос да Сілва на прізвисько Брандао буде виступати під №10». Під час презентації новобранців спортдир донецького клубу повідомив також, що вже найближчим часом в команді не виключена поява ще одного бразильця – півзахисника Маркуша Сенни.


ФК Шахтар

Не сказати, що це повідомлення викликало справжній ажіотаж навіть в Донецьку. Скоріше навпаки. І хоча легіонерами з далекого зарубіжжя тоді можна було здивувати кого завгодно, адже їх в чемпіонаті країни можна було перерахувати по пальцях двох рук, імена шахтарських новачків нічого не говорили «пересічному» вболівальнику. Та що там вболівальнику: вони були абсолютними ноунеймами абсолютно для всіх. Єдиний по-справжньому потужний меседж згаданої презентації – ці двоє виявилися першими латиноамериканськими легіонерами «Шахтаря». Тоді, майже двадцять років тому, прибулі в «Шахтар» легіонери здавалися екзотикою. Але пройшло не так вже й багато часу, і латиноамериканський вектор в селекції «гірників»  стане визначальним. Не в останню чергу тому, що перший млинець не став глевким.

Але на початку про той «млинець», який все ж вийшов невдалим. Оскар Даміан в цілому відіграв за донецьку команду вісім неповних поєдинків і, спіймавши облизня, відбув на Батьківщину. Фактично уругваєць не залишив в «Шахтарі» якого-небудь помітного сліду. На відміну від свого ситуативного колеги, який затримався в Донецьку майже на сім років.

Зараз в «Шахтарі» працює одна з кращих в Європі мережа скаутів, орієнтована на бразильський ринок. Там давно стежать за будь-яким мало-мальськи талановитим пацаном, і при необхідності можуть оперативно скласти не тільки робочу характеристику гравцеві, але і домовитися про трансфер. Але на початку двотисячних ця система не працювала. З тієї простої причини, що її просто не було. Як же тоді «Шахтар» вийшов на цих двох легіонерів, зокрема, на Брандао? Та там ціла історія. Геннадій Перепаденко, колишній футболіст одеського «Чорноморця» і московського «Спартака», який після завершення кар’єри працював футбольним посередником, в одному зі своїх інтерв’ю розповідав, що Брандао – це його клієнт. Як саме колишній одесит вийшов на непоказного тоді і незабивного форварда «Сан-Каетано», історія замовчує. Але таки так, це саме він «втюхав» бразильця «Шахтарю», отримавши належні десять відсотків комісійних. За словами Перепаденка, в «Шахтарі» дійсно міг тоді ж опинитися і Маркуш Сенна – майбутній натуралізований іспанець, чемпіон Європи 2008 року, про якого згадував Яремченко на презентації Брандао і Оскара. Але не зрослося. І ось чому. Версія Геннадія: «Шахтар» ним зацікавився, але взяв паузу. У розпалі був Кубок Лібертадорес, хлопець здорово себе проявив, ціна стала стрімко зростати. А Рінат Ахметов вирішив, що його обманюють. Коли «Шахтар» зважився, було пізно. За 2,8 мільйона євро Маркуша Сенну купив «Вільярреал». Чи так це було насправді, чи не так, зараз вже і не важливо: Сенна в «Шахтар» не потрапив.

До речі, тоді у відрядження за кордон в Південну Америку з «Шахтаря» відбула ціла делегація. Подейкують, на чолі з віце-президентом клубу Юрієм Колоцеєм. Були в її складі Віктор Прокопенко та Валерій Яремченко.

У скільки ж обійшлося донецькому клубу придбання Брандао? Достовірної інформації щодо цього немає. Тоді українськими клубами було не прийнято афішувати суми трансферів. Тому в різних джерелах вказувалася різна інформація. Найбільш часто фігуруюча сума – один мільйон євро. Що ж, цілком може бути.

Від посміховиська до героя

Дебют Брандао на новому робочому місці вийшов невтішним. Через всього лише кілька днів після презентації, 12 липня, бразилець вийшов у футболці «Шахтаря» під багатообіцяючим десятим номером у матчі чемпіонату країни проти «Таврії». Пам’ятаю той поєдинок. «Гірники» без особливих клопотів розібралися зі своїм опонентом – підсумкові 5:2. Чим запам’ятався бразилець? Двома моментами: в одному він намагався приборкати м’яч, але футбольний снаряд відлетів від нього, немов від бетонної стінки, а в другому він отримав непоганий пас під удар, але замість удару не влучив по м’ячу і мало не впав на газон. Ось таке ось бойове хрещення. І все це – за 26 хвилин, які йому були виділені в матчі проти сімферопольців.

Завоювати Донецьк з першої спроби бразильському нападнику не вдалося. Не вдалося і з другої. Лише з приходом в команду Мірчі Луческу Брандао поступово завоював статус гравця основного складу. За рахунок чого? За рахунок працездатності – це перш за все. Незважаючи на відсутність «бразильської техніки» – в звичному, хрестоматійному її розумінні, Брандао виявився на рідкість витривалим і упертим футболістом. Він не гребував не тільки чорновою роботою, але і дуже часто прибігав в свою штрафну площу під час кутових, допомагаючи захисникам.

А з часом він навчився і забивати. Не так красиво, як, наприклад, Вілліан чи Дуглас Коста, чи навіть Луїс Адріано, але головне, що регулярно. «Бренді», як його стали тепер називати, вмів продавлювати захисників, підстерігати відскоки від воротаря, опинятися в потрібному місці в чужому штрафному майданчику. Але головна його зброя, головна його фішка – вміння забивати головою. За цим показником він був одним з кращих і в «Шахтарі», і в чемпіонаті України.


ФК Шахтар

У першому сезоні за «Шахтар» бразилець забив п’ять голів. Точніше, «лише» п’ять. Другий сезон виявився більш плідним – вже десять м’ячів. А в третьому на його рахунку було вже двадцять м’ячів (у всіх турнірах). Починаючи з другого сезону в «Шахтарі», Брандао виступав під 25-м номером. Аж до переходу в марсельський «Олімпік» в 2009-му.

Його перші враження від Донецька і «Шахтаря»? Тут все традиційно (за його словами): «Перші півроку після переходу вийшли у мене непростими. Ніде правди діти, що навіть іноді плакав. Все-таки важко було бути першим бразильцем в Донецьку. Можливо, керівництво «Шахтаря» не зробило б ставку на бразильців, якби мені не вдалося подолати свої труднощі і заграти на високому рівні на Україні».

У сезоні 2004/2005 Брандао нарешті подолав усі свої «труднощі» і став гравцем основи «Шахтаря». Більш того, у Луческу саме цей форвард став системоутворюючим в побудові атакуючої гри. Напевно, в першу чергу через його бійцівські якості і характер, про що згадувалося вище. Завдяки завзяттю і непоганому гольовому чуттю він і штампував голи. У 2006 році з 15 голами в активі він став найкращим бомбардиром чемпіонату України.

Пішов вчасно. І не вчасно

Поряд з голеадорською чуйкою, що проклюнулася, у Брандао розкрилася ще одна сторона його характеру. Неприємна сторона. Він виявився дуже грубим футболістом. Не побоюся цього слова «брудним». Наступити супернику на ногу, нишком вдарити, штовхнути – ось його прийомчики. Але його головний «коник» в зв’язку з цим – вдарити суперника ліктем у верховій боротьбі. Часто-густо у опонентів бразильця після «контакту» з ним виявлялися розбитими в кров носи і лоби. Але нашого героя це майже ніколи не зупиняло: за результат він був готовий битися будь-яким способом. Тому на момент відходу в «Марсель» мав в своєму пасиві майже тридцять попереджень і два вилучення.

Однак, незважаючи на часом неджентльменську манеру гри «Бренді», в команді і клубі його цінували. За таку ось націленість на перемогу. До речі, за словами тих, хто з ним спілкувався, всі в один голос стверджували, що Брандао поза футбольним полем – приємна і гідна людина. Це тільки на полі у ​​нього іноді дах їхав.

Коли він, пройшовши всі ці акліматизації та адаптації, раптом захандрив, «Шахтар» зробив хід конем, запросивши в команду кількох його одноплемінників, а самому «першопрохідникові» істотно збільшивши зарплату і продовживши контракт до 2011 року. Брандао віддячив тим, що став автором переможного м’яча «Зальцбургу», який вивів «Шахтар» до групового етапу Ліги чемпіонів. А ще тим, що в 2007 році за кількістю «єврокубкових» голів випередив Ателькіна і Воробея, на тривалий час ставши кращим «континентальним» бомбардиром донеччан. «Для мене дуже важливо, що в клубі я не самотній. Не впевнений, що міг впоратися з цим самостійно. А так у нас тут ціла рідня. Ми дружимо сім’ями. Ми завжди разом ходимо по ресторанах і гуляємо по місту. Місцева погода не додає бажання виходити кудись, тому зазвичай ми граємо в боулінг. Нелегко жити так далеко від дому, однак я сподіваюся, що моя успішна гра в Лізі чемпіонів дасть мені можливість переїхати в Португалію, Іспанію, Англію чи Італію», – це слова «Бренді» з 2007-го. Він уже тоді хотів покинути «Шахтар». І було куди йти: подейкували, лісабонський «Спортинг» дуже хотів купити нападника, але ціна, виставлена ​​«гірниками», виявилася непідйомною для португальців.

Проте, через два роки він все ж пішов. Взимку 2008-го, після чергової невдачі «Шахтаря» в груповому етапі Ліги чемпіонів, Брандао звернувся до керівництва клубу з проханням продати його за кордон. Прохання було задоволене. Матч проти «Барселони», що відбувся в грудні 2008-го, став його останнім поєдинком за «Шахтар».

І вже в січні наступного року «Бренді» став повноправним гравцем «Марселя». Сума угоди між двома клубами склала шість мільйонів євро. Так що за скільки б не прийшов в 2002-му бразилець в Донецьк, продали його все-таки дорожче.

За іронією долі в тому ж році в чвертьфіналі останнього за ліком Кубка УЄФА зустрілися колишня і нинішня команди Брандао – «Шахтар» і «Олімпік». Але бразилець за існуючими тоді правилами не зміг зіграти проти «гірників» – спостерігав за грою з трибуни. Донеччани тоді виграли у марсельців в обох матчах і не тільки пройшли в півфінал, але і виграли трофей. На цей Кубок заслуговував і Брандао, але доля зіграла з ним такий ось жарт.

Але і без того «Бренді» залишив добрий слід в «Шахтарі»: 91 гол в 220 матчах – досить непоганий показник. Особливо для того, кого довго вважали «деревом».

Джерело

RelatedPost

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.